Як оформити спадщину в Україні без заповіту: детальний опис

Коли немає останньої волі померлого, вступає в силу спадкування за законом. У цій експертній статті ми детально і зрозуміло розберемо, хто має право на спадщину без заповіту в Україні, як ділиться спадщина між родичами, які документи потрібні та які кроки слід зробити. Ви дізнаєтеся про заяву про прийняття спадщини, строки її подання, що робити після отримання свідоцтва про право на спадщину, як діяти, якщо строк пропущено, а також особливості оформлення спадщини у військовий час і навіть нюанси отримання спадщини якщо Ви за кордоном.

Хто має право на спадщину без заповіту за законом

Хто отримає майно, якщо заповіту немає? Відповідно до українського законодавства, коли відсутній заповіт або він недійсний, відбувається спадкування за законом. Це означає, що спадщина переходить до родичів померлого у порядку визначених черг.

Черги спадкоємців за законом встановлені Цивільним кодексом України. Кожна наступна черга отримує право на спадщину лише за відсутності представників попередньої. Ось хто входить до кожної з п’яти черг спадкоємців без заповіту:

Перша черга – найближчі родичі: діти померлого (у тому числі ті, що були зачати за його життя і народилися після смерті), той з подружжя, хто пережив (вдова або вдівець), та батьки померлого. Саме ці особи найперше мають право на спадщину без заповіту.
Друга черга – якщо немає спадкоємців першої черги, право переходить до рідних братів і сестер спадкодавця, а також дідуся та бабусі (як з боку батька, так і з боку матері).
Третя черга – включає рідних дядьків та тіток померлого (братів та сестер його батьків).
Четверта черга – це особи, які не були родичами, але проживали з померлим однією сім’єю не менше 5 років до моменту його смерті. Наприклад, якщо чоловік і жінка жили разом без офіційного шлюбу п’ять і більше років, то у разі смерті одного з них інший матиме право успадкувати за четвертою чергою.
П’ята черга – дальніші родичі до шостого ступеня споріднення включно. Сюди входять, наприклад, двоюрідні онуки, двоюрідні племінники, двоюрідні бабусі/дідусі тощо. Також до п’ятої черги належать утриманці померлого, які не були членами його родини, але були непрацездатні і протягом не менше 5 років одержували від нього основні засоби до існування.

Спадкоємці – це саме ті особи, що входять до вказаних черг. Якщо є хоча б один спадкоємець першої черги і він приймає спадщину, представники другої черги вже не успадковують, і так далі. Важливо також знати, що усі спадкоємці однієї черги отримують рівні частки у спадщині за законом. Закон не виділяє комусь більше чи менше: майно ділиться порівну між усіма спадкоємцями відповідної черги.

Як ділиться спадщина між родичами (приклад зі смертю чоловіка)

Уявімо ситуацію: помер чоловік, який не залишив заповіту. Як ділиться спадщина після смерті чоловіка? Ця ситуація досить типова, тож розглянемо її як приклад. Спадкоємцями першої черги тут можуть бути: його дружина, діти (якщо були) і батьки (якщо вони живі). Всі вони належать до першої черги, отже отримають право на спадщину одночасно і в рівних частках.

Варто зазначити, що особливе значення має спільно нажите майно подружжя. Часто питають: якщо помирає чоловік, чи відразу половина майна належить дружині? Закон визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною власністю. Тому половина спільно нажитого майна автоматично належить пережилому подружжю (дружині) і не входить до спадкової маси. А вже друга половина цього майна (частка померлого чоловіка) ділиться між спадкоємцями за законом.

Заява про прийняття спадщини: куди і коли подавати

Отже, ви з’ясували, що ви – спадкоємець (наприклад, дружина або дитина померлого) і маєте право на спадщину. Що потрібно зробити, щоб офіційно прийняти спадщину? Перш за все – подати заяву про прийняття спадщини. Це офіційний документ, в якому спадкоємець висловлює бажання отримати належну йому спадщину.

Куди звертатися? За загальним правилом, заява подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Місце відкриття спадщини – це останнє місце проживання померлого (спадкодавця).

А якщо людина жила в селі, де немає нотаріуса? Закон дозволяє в сільській місцевості звернутися до уповноваженої посадової особи органу місцевого самоврядування. Практично це означає, що при відсутності нотаріуса документи на спадщину можуть оформити в сільській раді (спеціаліст, який має право вчиняти нотаріальні дії). Тобто сільська рада може оформити спадщину у певних межах: вона приймає заяви про прийняття спадщини, видає необхідні довідки, а інколи й сама видає свідоцтво про право на спадщину (якщо нотаріус недоступний).

Строк подання заяви. В Україні встановлений чіткий термін: 6 місяців з дня відкриття спадщини. Цей відлік починається з дати смерті особи (або з дати, коли особу оголошено померлою за рішенням суду). Протягом шести місяців спадкоємці повинні заявити про свої права – тобто подати заяву про прийняття спадщини. Якщо за цей час ніхто не подасть заяву, після спливу 6 місяців майно може вважатися відумерлим (тобто таким, що не перейшло до спадкоємців) і потім передається громаді за рішенням суду.

Як подати заяву? Найчастіше спадкоємець особисто приходить до нотаріуса (або в сільраду) з паспортом та іншими документами і на місці пише заяву встановленого зразка. Але бувають ситуації, коли особа не може прибути. Допустимо подати заяву через представника за довіреністю або надіслати поштою. Якщо ви надсилаєте заяву поштою з іншого міста чи з-за кордону, підпис на заяві має бути нотаріально засвідчений. Тобто ви підписуєте заяву у будь-якого нотаріуса (за кордоном це може зробити консул – про це далі) і надсилаєте її офіційним листом нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Нотаріус реєструє вашу заяву, і спадщина вважається вами прийнятою.

Зверніть увагу: якщо спадкоємець проживав разом із померлим на час смерті, він автоматично вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не відмовився від неї протягом 6 місяців. Це правило означає, що, наприклад, дружина, яка проживала із чоловіком до його смерті, юридично не втратить спадщину навіть без подання заяви. Але! Щоб отримати свідоцтво про право на спадщину і надалі розпоряджатися майном, їй все одно доведеться звернутися до нотаріуса та надати документи. Тому на практиці всі спадкоємці, навіть ті, що жили з померлим, подають заяви для оформлення своїх прав.

Перелік документів для оформлення спадщини

Подаючи заяву, спадкоємець має зібрати низку документів. Який перелік документів для оформлення спадщини потрібно підготувати? Нотаріус (або уповноважена особа в сільраді) перевіряє декілька важливих моментів: факт і дату смерті, місце відкриття спадщини, вашу особу та родинний зв’язок, а також склад майна. Відповідно, вам знадобляться такі документи:

Свідоцтво про смерть спадкодавця. Це основний документ, що підтверджує факт смерті та дату відкриття спадщини. Його видають у відділі РАЦС за місцем смерті або реєстрації смерті.
Документ, що підтверджує місце проживання померлого. Часто вимагається довідка з сільської ради або з органу реєстрації місця проживання (ЖЕК, ОСББ тощо) про те, де останньо проживав померлий. У довідці зазвичай зазначають адресу і факт, що особа дійсно проживала там до смерті. Це підтверджує місце відкриття спадщини. Також така довідка може містити інформацію про коло сім’ї померлого або про те, хто залишився проживати за адресою (іноді її називають довідкою про склад сім’ї).
Ваші документи, що посвідчують особу. Потрібен паспорт громадянина України (або інший документ, що посвідчує особу спадкоємця) та реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний код). Паспорт і код потрібні нотаріусу для внесення даних у реєстри та для посвідчення заяв.
Документи, які підтверджують родинні стосунки зі спадкодавцем (якщо спадкування за законом). Це дуже важливо, адже щоб отримати спадщину без заповіту, ви маєте довести, що належите до відповідної черги спадкоємців. Для дітей потрібне свідоцтво про народження (щоб підтвердити, що померлий – батько/мати). Для дружини/чоловіка – свідоцтво про шлюб. Для інших родичів – аналогічно: документи про народження, шлюб інших членів родини, щоб вибудувати ланцюжок спорідненості. Іноді родинні зв’язки доводять через рішення суду (якщо документів немає або, скажімо, батьківство не було оформлене офіційно). Спадкоємці – це родичі, ступінь зв’язку яких треба підтвердити документально.
Правовстановлюючі документи на спадкове майно. Нотаріусу необхідно знати, яке майно входить до складу спадщини, і переконатися, що воно належало померлому. Тому готуйте документи на власність: наприклад, договір купівлі-продажу або свідоцтво про право власності на квартиру, державний акт або витяг на земельну ділянку, технічний паспорт і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (на автомобіль), документи на банківські рахунки, акції тощо. Без цих документів ви не зможете оформити права на конкретне майно. Якщо якихось паперів бракує – нотаріус пояснить, як їх відновити чи отримати дублікат.
Заповіт. У нашому випадку припускаємо, що заповіту немає. Але якщо раптом у процесі оформлення з’ясується, що заповіт все ж існує (або був, але, наприклад, визнаний недійсним), його потрібно надати. Якщо заповіт оформлювався в сільраді, треба ще довідку від тієї ж сільради про те, що після складання заповіту до нього не вносили змін (це робиться відміткою на заповіті).
Документ про сплату податку чи держмита (за потреби). Оформлення спадщини у нотаріуса передбачає сплату державного мита або плати за послуги приватного нотаріуса, а також податку на спадщину в окремих випадках (наприклад, якщо спадкоємець не є членом сім’ї 1-го чи 2-го ступеня рідства). Заздалегідь уточніть у нотаріуса фінансові питання: скільки й куди платити, щоб отримати квитанції. Під час видачі свідоцтва нотаріусу потрібно підтвердити сплату належних платежів.

Це основний набір документів. Нотаріус сам формує спадкову справу і може запросити додаткові дані залежно від ситуації. Наприклад, якщо один із спадкоємців відмовився від спадщини, треба буде надати його заяву про відмову. Або якщо оформлюється спадщина на земельну ділянку – можуть знадобитися кадастрові документи. Але у більшості випадків перелік стандартний: смерть, родинні зв’язки, документи на майно, паспортні дані.

Що робити після отримання свідоцтва про право на спадщину

Пройшло пів року, ви подали заяву і документи, нотаріус перевірив усе і ось нарешті видає вам свідоцтво про право на спадщину. Що робити далі, після отримання цього свідоцтва? Дехто думає, що на цьому все завершено – але варто зробити ще кілька кроків, щоб повністю оформити свої права на майно.

Свідоцтво про право на спадщину – це офіційний документ, який підтверджує, що ви стали власником (чи співвласником) майна померлого. Його видає нотаріус (а в селі – уповноважена особа сільради) після закінчення 6 місяців з дня смерті. Отримавши свідоцтво, спадкоємець набуває права власності, але ці права ще треба належним чином зареєструвати, особливо для нерухомості або транспорту. Ось що потрібно зробити:

Державна реєстрація прав на нерухомість. Якщо до спадщини входить нерухоме майно (будинок, квартира, земля тощо), нотаріус в день видачі свідоцтва сам здійснює державну реєстрацію вашого права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Це передбачено законом: нотаріус як спеціальний суб’єкт реєстрації відразу вносить відомості про нового власника. Тож окремо йти до реєстраційної служби не потрібно – ваші права вже зареєстровані, і ви офіційно власник. На руки ви отримаєте виписку (інформаційний витяг) з реєстру, що підтверджує реєстрацію права.
Перереєстрація рухомого майна. Якщо ви успадкували автомобіль або інший транспортний засіб, свідоцтво про право на спадщину є підставою для перереєстрації цього транспортного засобу на ваше ім’я у сервісному центрі МВС. Після отримання свідоцтва зверніться до сервісного центру, пред’явіть свідоцтво, свій паспорт – і вам видадуть нове свідоцтво про реєстрацію авто (техпаспорт) вже на ваше ім’я. Без цього ви юридично не зможете користуватися або продати машину, хоча право власності і перейшло.
Банківські рахунки, вклади, інше майно. Якщо спадщина включає гроші в банку або, скажімо, коштовності, то зі свідоцтвом про право на спадщину ви звертаєтесь до відповідної установи. Банк, отримавши копію свідоцтва, видасть вам гроші померлого з рахунків. Інші цінності (наприклад, депозитні сертифікати, акції) теж передаються на підставі свідоцтва.
Управління спільним майном з іншими спадкоємцями. Якщо ви не єдиний спадкоємець, а майно залишилось у спільній частковій власності (наприклад, квартира тепер належить вам і братові по 1/2), ви можете за домовленістю визначити порядок користування чи виділити свою частку. Свідоцтво фіксує, яка частка належить кожному. За бажанням спадкоємці можуть укласти договір про поділ майна між собою або продати свої частки один одному. Тут все залежить від ваших домовленостей – закон уже свою роль виконав, призначивши частки.
Податки і витрати. Після оформлення спадщини у близьких родичів (діти, батьки, подружжя) податок на спадщину 0% – нічого сплачувати не потрібно, окрім оплати послуг нотаріуса. Якщо спадкують не близькі родичі (наприклад, племінники, двоюрідні родичі), доведеться сплатити податок (станом на зараз 5% від вартості, для нерезидентів – 18%). Цей податок краще сплатити до отримання свідоцтва або одразу після, і подати до податкової декларацію у встановлений строк. Нотаріус зазвичай підкаже ці нюанси.

Після виконання цих кроків ви повністю вступили в права спадкоємця. Можете розпоряджатися успадкованим майном на свій розсуд: жити в отриманій квартирі, здавати її в оренду чи продати; користуватися автомобілем або теж продати; вкладати або витрачати успадковані кошти і т.д. Головне – зберігайте свідоцтво про право на спадщину як важливий документ, адже саме він підтверджує ваше право власності, особливо якщо згодом виникнуть спори чи треба буде щось доводити.

Як оформити спадщину після спливу строку для її прийняття

Життя непередбачуване, і буває, що спадкоємець пропустив ті самі 6 місяців, відведені на подання заяви. Можливо, ви дізналися про смерть родича запізно, чи були хворі, або перебували за кордоном і не змогли вчасно звернутися. Виникає питання: як оформити спадщину після спливу строку для її прийняття? Чи все втрачено, якщо не вклався в пів року? На щастя, закон передбачає механізми, щоб виправити пропуск строку.

Ситуація: ви мали право на спадщину, але не подали заяву протягом 6 місяців з дня смерті. За законом вас вважають таким, що не прийняв спадщину. Якщо при цьому інші спадкоємці є і вони все оформили – майно вже перейшло до них. Але ви все одно можете спробувати увійти в права спадкоємця запізно. Є два шляхи:

Добровільна згода інших спадкоємців. Якщо спадщина вже прийнята іншими родичами (наприклад, ваші брат або сестра вступили в права, а ви ні) – поговоріть із ними. Закон дозволяє, за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, включити вас до спадщини навіть після спливу строку. Всі спадкоємці, хто вже прийняв спадщину, мають підписати заяву, що вони не заперечують проти вашого приєднання. Таку заяву (або кілька окремих заяв від кожного) необхідно нотаріально посвідчити. Після цього ви подаєте свою заяву про прийняття спадщини нотаріусу, додаєте туди письмові згоди інших, і нотаріус включає вас до числа спадкоємців. Фактично буде перерозподілено частки у спадщині з урахуванням нового спадкоємця, і вам видадуть свідоцтво на вашу частку. Важливо: всі інші спадкоємці повинні погодитися. Якщо хоча б хтось із них проти – добровільно питання не вирішиться.
Через суд (встановлення додаткового строку). Якщо інших спадкоємців немає, або вони не згодні визнати ваші права, єдиний вихід – звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Суд розгляне причини, чому ви пропустили 6-місячний термін. Тут необхідно довести поважність причин. Поважними, як правило, визнаються обставини, які об’єктивно унеможливили вчасно подати заяву: тривала тяжка хвороба, що обмежувала рухливість; перебування на довготривалому відрядженні чи службі в армії; знаходження у місцях позбавлення волі; банальне незнання про факт смерті родича (наприклад, якщо вас не повідомили). Натомість пропуск строку через незнання закону (“не знав, що треба звертатися протягом 6 місяців”) не вважається поважною причиною. Якщо суд визнає причини поважними, він визначає вам новий строк – як правило, кілька місяців додатково – протягом якого ви маєте звернутися до нотаріуса із заявою. З копією рішення суду ви приходите до нотаріуса, і далі оформлення спадщини відбувається у загальному порядку: нотаріус знову відкриє спадкову справу, включить вас як спадкоємця і видасть свідоцтво.

Будьте уважні: краще не доводити до пропуску строків. Про всяк випадок, якщо ситуація складна (ви, скажімо, не можете знайти всіх документів чи визначитися, чи приймати спадщину) – все одно подайте заяву протягом 6 місяців. Заяву можна відкликати, але подача збереже за вами право, і ви потім спокійно дозбираєте документи або вирішите питання. А от поновлювати строк через суд – довго і клопітно. Якщо ж іншого виходу немає, заручіться підтримкою досвідченого юриста для судового процесу і зберіть максимум доказів на підтвердження причин пропуску.

Оформлення спадщини у військовий час: особливості

Україна переживає непрості часи, і з 24 лютого 2022 року в країні діє режим воєнного стану. Це вплинуло практично на всі сфери життя, у тому числі й на процедури оформлення спадщини. Оформлення спадщини у військовий час має певні особливості, покликані полегшити спадкоємцям доступ до нотаріальних послуг, попри бойові дії чи переміщення людей.

Головна зміна – нотаріус “без прив’язки” до останнього місця проживання. Якщо в мирний час спадкоємці мали звертатися суворо за місцем відкриття спадщини (де жив померлий), то під час воєнного стану було дозволено звертатися до будь-якого нотаріуса в межах України, незалежно від місця відкриття спадщини. Це дуже актуально, коли люди евакуювалися: наприклад, ваш родич проживав у прифронтовому місті, а ви самі виїхали на захід України – раніше вам довелося б їхати назад до нотаріуса за місцем проживання родича. Нині ж ви можете відкрити спадкову справу у будь-якому населеному пункті, де працює нотаріус, за вашим вибором. Спадкова справа заводиться нотаріусом там, де перебуває заявник-спадкоємець. Це суттєво спрощує процедуру і убезпечує громадян.

Подовження строків прийняття спадщини. На початку війни законодавство тимчасово зупиняло перебіг 6-місячного строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці. Тобто строки фактично подовжувалися. Наприклад, якщо людина померла 1 червня 2022, то 6 місяців спливали б 1 грудня 2022, але через воєнний стан додалося до 4 місяців паузи – отже строк подовжився приблизно до 1 квітня 2023. Проте з середини 2023 року цю норму скасували, і знову діє стандартний строк 6 місяців. Водночас у 2023 році внесли зміни до Цивільного кодексу, які уточнили обчислення строків: якщо смерть особи була зареєстрована із запізненням (пізніше ніж через місяць після фактичної дати смерті), то відлік 6 місяців починається з дня державної реєстрації смерті. Але вважається, що час відкриття спадщини – все одно день смерті, просто строк прийняття рахують від реєстрації. Ця норма актуальна під час війни, коли реєструвати смерть вчасно може бути складно.

Доступність реєстрів. У воєнний час можливі перебої в роботі державних реєстрів (наприклад, Реєстру спадкових справ). Уряд дозволив нотаріусам відкривати спадкові справи навіть якщо немає доступу до електронних реєстрів, з подальшим внесенням інформації, коли доступ відновиться. Єдина умова – не видавати свідоцтво про право на спадщину, поки справа не буде внесена до реєстру. Тобто, нотаріус може прийняти вашу заяву, зібрати документи і навіть підготувати все до видачі свідоцтва, але сам документ вручить лише тоді, коли з’явиться технічна можливість зареєструвати його в системі. Це зроблено для безпеки (щоб не було дублювання чи шахрайства з майном).

Військова служба. Якщо спадкоємець – військовослужбовець і перебуває на фронті чи на службі, це може ускладнювати подання заяви. Формально воєнний стан не скасовує 6-місячного строку (крім згаданих випадків реєстрації смерті). Тому військовому варто, по можливості, передати оформлення довіреній особі або скористатися поштою/консулом (якщо за кордоном). Перебування на фронті може бути визнане поважною причиною для продовження строку через суд у разі пропуску.

Отже, оформлення спадщини під час війни спрощене: ви можете обирати нотаріуса, не потрібно їхати в небезпечні регіони, а строки трохи гнучкіші, якщо є затримка з реєстрацією смерті. Усі ці зміни спрямовані на те, щоб навіть у складних умовах спадкоємці могли реалізувати свої права.

Як отримати спадщину з-за кордону

Сучасні обставини такі, що багато українців опинилися за межами батьківщини – хтось виїхав під час війни, хтось живе або працює за кордоном. І може статися, що саме в цей час відкривається спадщина в Україні. Як отримати спадщину з-за кордону? Під цим мається на увазі: що робити спадкоємцю, який знаходиться за кордоном, щоб оформити українську спадщину, не приїжджаючи особисто. Також розглянемо випадок, коли успадковується майно, яке знаходиться за межами України.

Якщо спадкоємець перебуває за кордоном (як вступити у спадщину дистанційно)

Ви дізналися, що, наприклад, помер ваш близький родич в Україні, і ви є спадкоємцем, але ви зараз за кордоном. Головне – вкластися в 6-місячний строк подання заяви. Для цього не обов’язково особисто їхати в Україну. Ось алгоритм:

Через консульство України. Найпростіший і найнадійніший спосіб – звернутися до найближчого консульства або посольства України в країні вашого перебування. Українські консульські установи мають право вчиняти нотаріальні дії для громадян України за кордоном. Ви приходите до консула і складаєте заяву про прийняття спадщини (вам можуть допомогти її заповнити українською мовою). Консул засвідчить ваш підпис на заяві – фактично виконає роль нотаріуса. Така заява з консульським засвідченням не потребує додаткової легалізації і дійсна в Україні. Далі цю заяву треба надіслати поштою нотаріусу в Україні. Можна заздалегідь домовитися, хто саме буде вести справу – обрати приватного чи державного нотаріуса (під час воєнного стану, нагадаємо, можна будь-кого). Надішліть документи бажано рекомендованим листом з повідомленням. Нотаріус отримає вашу заяву і внесе вас як спадкоємця.
Через іноземного нотаріуса. Якщо з якихось причин звернутися до українського консульства неможливо (немає консульства поблизу, чи великі черги, чи ви не є громадянином України), ви можете запевнити заяву в місцевого нотаріуса тієї країни, де перебуваєте. Але тут складніше: підпис має бути засвідчений за нормами тієї держави, і щоб цей документ був чинним в Україні, його потрібно легалізувати або апостилювати. Більшість країн світу – учасники Гаазької конвенції, тому, швидше за все, потрібно проставити апостиль на документі (це робить компетентний орган країни, зазвичай Мін’юст або МЗС). Якщо країна не входить до згаданої конвенції – доведеться пройти консульську легалізацію (через консульство України). Після цього обов’язково зробіть нотаріально засвідчений переклад заяви українською мовою. Легалізовану заяву з перекладом відправляєте в Україну нотаріусу. Такий шлях трохи довший і дорожчий, але теж працює.
Через довірену особу. Якщо вам важко самостійно займатися оформленням, ви можете оформити довіреність на іншу особу, яка представить ваші інтереси в Україні. Це може бути хтось з родичів, знайомий або навіть адвокат. Довіреність потрібно посвідчити або в українському консульстві (краще, тоді не треба ні перекладу, ні апостиля), або в іноземного нотаріуса з подальшим апостилем та перекладом. У довіреності чітко пропишіть, що представник має право подати заяву про прийняття спадщини від вашого імені та оформити всі необхідні документи, отримати свідоцтво про право на спадщину тощо. Далі ваш представник в Україні діє за стандартною процедурою: подає заяву, документи, отримує свідоцтво. Ви потім зможете отримати це свідоцтво у нього або у нотаріуса (за домовленістю).

Важливо: навіть перебуваючи за кордоном, не пропустіть строк. Ви можете надіслати заяву буквально в останні дні 6-місячного терміну – головне, щоб на поштовому штемпелі була дата відправлення не пізніше ніж останній день строку. Нотаріус в Україні прийме до уваги дату відправлення заяви.

Якщо спадщина знаходиться за кордоном

Інша ситуація: ви живете в Україні, а спадщина відкрилася за кордоном (тобто людина померла в іншій державі або майно, яке ви успадковуєте, розташоване за межами України). Це більш складний випадок, адже вступає в дію міжнародне спадкове право. Тут декілька порад:

Дізнайтеся, яке право застосовується. За загальним правилом міжнародного приватного права, спадкування регулюється законодавством тієї країни, де померлий мав останнє місце проживання. Наприклад, якщо ваш дядько був громадянином України, але останні роки жив у Німеччині і там помер – спадкування, швидше за все, буде за німецькими законами (це стосується рухомого майна). Нерухоме ж майно регулюється правом країни, де воно знаходиться. Тобто якщо у того дядька був будинок в Іспанії – успадкування будинку відбуватиметься за законами Іспанії. Виняток: якщо є заповіт, де покійний міг обрати право країни свого громадянства. Але без заповіту діє принцип місця проживання та місця розташування майна.
Зверніться до місцевого юриста або консульства. Щоб отримати спадщину за кордоном, вам, як спадкоємцю, доведеться пройти процедуру в тій країні. Рекомендовано знайти юриста в країні, де відкрилася спадщина, або хоча б звернутися до консульства тієї держави в Україні (або українського консульства в тій державі, щоб отримати консультацію). Вони підкажуть процедуру: можливо, треба подати заяву до місцевого суду чи нотаріуса, опублікувати повідомлення про права на спадщину тощо. Кожна країна має свої правила.
Документи і їхні копії. Вам майже напевно знадобляться перекладені та апостильовані документи: свідоцтво про смерть, документи, що підтверджують ваше споріднення, ваші посвідчення особи. Якщо відкривається справа за кордоном, підготуйте пакет документів і зробіть офіційний переклад на мову тієї країни, завірений належним чином.
Отримання майна. Після завершення процедури за кордоном ви отримаєте аналог свідоцтва про право на спадщину (або судове рішення) згідно з законами тієї країни. З цим документом ви вже зможете отримати майно: оформити право власності на нерухомість там, забрати гроші з іноземного банку, перевести акції тощо. За потреби цей документ можна легалізувати для України, якщо, наприклад, треба буде визнати ваше право тут. Але зазвичай, якщо майно все за кордоном – достатньо виконати закон тієї держави.

Отримання спадщини з-за кордону – завдання непросте, але здійсненне. Якщо ви спадкоємець, який фізично перебуває не в Україні, скористайтеся допомогою консульства або нотаріуса за місцем перебування, щоб вчасно подати заяву. Якщо ж спадщина сама знаходиться за кордоном – діяти доведеться згідно з іноземним правом, і краще залучити фахівців, обізнаних з місцевими законами. В будь-якому випадку, зберіть максимальну інформацію і документи – це важливий крок до успіху.

Роль сільської ради в оформленні спадщини: чи потрібна довідка

На практиці багато спадкових справ стосуються мешканців сіл. Тому постає питання: чи може сільська рада оформити спадщину, і яку роль взагалі відіграє орган місцевого самоврядування у цьому процесі. Також часто питають, чи потрібна довідка з сільської ради для оформлення спадщини. Роз’яснимо ці моменти.

Посвідчення документів у сільраді. Закон України “Про нотаріат” надає право посадовим особам сільських, селищних рад здійснювати окремі нотаріальні дії, якщо в населеному пункті немає нотаріуса. До таких дій належить і видача свідоцтва про право на спадщину. Тобто, сільська рада може оформити спадщину: прийняти заяву про прийняття спадщини, завести спадкову справу і видати свідоцтво (на тих самих умовах, що і нотаріус). Фактично, уповноважена особа сільради виконує обов’язки нотаріуса для мешканців цього села. Якщо у селі є працюючий приватний або державний нотаріус – тоді, звісно, спадщину оформлює він, а не сільрада. Але для віддалених сіл без нотаріальних контор участь сільради є звичною практикою.

Довідки від сільради. Незалежно від того, у кого ви оформлюєте спадщину (нотаріус чи сільрада), довідка з сільської ради може знадобитися. Зазвичай видають дві важливі довідки:

Про останнє місце проживання померлого. Як ми згадували вище, така довідка підтверджує адресу проживання і дату смерті, а отже визначає місце відкриття спадщини. Її зазвичай нотаріус вимагає, якщо в паспорті померлого відсутня відповідна відмітка або потрібна офіційна інформація. Сільська рада, маючи дані про реєстрацію мешканців, видає цей документ.
Про склад сім’ї або про осіб, що проживали спільно. Нотаріус може попросити довідку, хто був зареєстрований чи проживав разом з померлим на день смерті. Це потрібно, зокрема, щоб визначити, чи є спадкоємці, які проживали спільно (вони, як ми казали, вважаються такими, що прийняли спадщину автоматично). Така довідка також може стати в нагоді для підтвердження кола можливих спадкоємців за законом.

Отримати довідку з сільради нескладно: як правило, спадкоємець пише заяву, додає копію свідоцтва про смерть, і йому видають необхідний документ. В умовах децентралізації повноваження можуть виконувати й центри надання адмінпослуг (ЦНАП) при ОТГ, але суть та ж.

Отже, сільська рада – важлива ланка у спадкових справах на селі. Вона може виконувати нотаріальні функції (якщо немає нотаріуса) і надає довідки, без яких нотаріус не оформить спадщину. Чи може сільська рада оформити спадщину повністю? Так, може, якщо уповноважена особа має право вчиняти нотаріальні дії. Але ви як спадкоємець не зобов’язані користуватися її послугами – ви можете звернутися і до нотаріуса в найближчому місті (особливо зараз, коли місце відкриття спадщини не обмежує вибір нотаріуса під час воєнного стану). Проте в багатьох випадках саме сільрада ближче і зручніше для людей похилого віку або у віддалених районах.

Офіційні джерела:

Цивільний кодекс України (книга шоста “Спадкове право”, статті 1216–1308)
Закон України “Про нотаріат”
Закон України “Про міжнародне приватне право” (ст. 70–72 щодо спадкування з іноземним елементом)
Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (розділ про оформлення спадщини)
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування»