Трудова міграція до Європи: основні напрямки

Офіційно вважається, що за кордоном працює два з половиною мільйони наших співвітчизників, проте останнє дослідження Державною службою статистики проводилося п’ять років тому, а за цей час дуже багато змінилося – змінився і головний вектор міграції, і її інтенсивність. Якщо раніше українці їхали на заробітки насамперед до Росії, то нинішня внутрішньо- та зовнішньополітична ситуація внесла свої корективи. Їздять більше, ніж раніше, але вже переважно на захід – у очевидні лідери вирвалася Польща. Незважаючи на те, що безвізовий режим з ЄС ніяк не вплинув на процедуру працевлаштування українців у Європі, деякі держави пом’якшили міграційне законодавство, а також Польща серед них.

Падіння курсу національної валюти призвело до трудової міграції на захід – за один лише минулий рік запрошення на роботу в Польщу отримало приблизно 1.3 мільйони наших співгромадян. Це, звичайно, не означає, що рівно стільки ж українців фактично вирушило працювати в країну-сусідку. Хтось отримавши запрошення, залишився вдома, а хтось встиг протягом року отримати дозвіл кілька разів. Але так чи інакше статистика вражає.

Поряд із Польщею, до трійки лідерів увійшли Італія та Чехія. Коли громадяни України обирають країну для трудової міграції, гроші є далеко не основним чинником, який впливає на рішення. Насамперед наші співвітчизники дивляться на лояльність міграційного законодавства. Крім того, значення має специфіка роботи. Якщо, наприклад, в Італії потрібні мігранти для традиційних робіт по дому (догляд за дітьми чи старими), і туди, як наслідок, їдуть переважно жінки, то в Польщі спектр можливих робіт ширший – від сезонних сільськогосподарських робіт до будівництва. Зустрічаються у Польщі й вакансії, які потребують вищої кваліфікації – там працює чимало українських лікарів. Щоправда, працюють вони найчастіше фельдшерами чи працівниками швидкої допомоги – там, куди самі поляки йдуть неохоче.

Тенденція, швидше за все, зберігатиметься. Не останню роль у цьому відіграє безвіз, який допоможе заробітчанам подолати бар’єр – якщо не юридичний, то психологічний. Чи це небезпечно для місцевої економіки? Питання спірне. З одного боку, гроші, зароблені на Заході, є суттєвими для української економіки. З іншого, витік кадрів як такий не найкращий симптом.