ᐈ Лише 12% Українців куплять житло у 2025: що відбувається?

Ситуація на ринку нерухомості в Україні вже кілька років залишається надзвичайно неоднозначною. За новітніми оцінками, лише близько 12% громадян планують купувати житло у 2025 році. Для порівняння: ще кілька років тому про придбання квартири чи будинку замислювалося в рази більше людей. Що ж змінилося? Чому настільки впав попит? І чи є шанси на швидке пожвавлення цього важливого сектору економіки? Спробуймо розібратися в головних чинниках, які вплинули на настрої покупців і девелоперів, а також оцінимо перспективи для тих, хто все ж таки зважується на придбання нерухомості навіть у такий непростий час.

Змінені фінансові реалії та криза довіри

Однією з ключових причин зниження купівельної активності стала загальна економічна нестабільність. Воєнні події, зростання інфляції та різкі коливання валютних курсів фактично паралізували готовність людей інвестувати великі суми. Якщо раніше придбання власної квартири вважалося відносно надійним способом зберегти капітал, то тепер навіть громадяни із заощадженнями дедалі частіше вичікують або шукають альтернативні варіанти інвестування — зокрема за кордоном.

Паралельно банки посилили умови кредитування. Іпотека, яка мала б слугувати доступним інструментом для сімей із середнім рівнем доходу, перетворилася на «розкіш для обраних»: високі відсоткові ставки, великі початкові внески, суворі вимоги до платоспроможності клієнтів. Це різко звузило коло потенційних позичальників і розвіяло надію на масовий перехід до цивілізованого іпотечного ринку. До того ж не всі фінансові установи готові видавати довгострокові кредити в період, коли складно спрогнозувати навіть найближче майбутнє.

За таких умов виникає справжня «ланцюгова реакція»: покупці бояться брати на себе значні боргові зобов’язання, відкладають рішення про купівлю, а забудовники, своєю чергою, заморожують масштабні проєкти, побоюючись не розпродати нові квартири. Нерухомість поступово перестає сприйматися як стабільний актив: люди думають, що в кризовий період її вартість може впасти, і воліють не ризикувати.

Зростання оренди та нові стратегії забудовників

Ще однією помітною тенденцією стало збільшення попиту на оренду житла. Ті, хто донедавна накопичував на перший внесок за іпотекою, тепер розмірковують: «Чи не вигідніше знімати квартиру, аніж влазити у багаторічні зобов’язання перед банком?» Перевага такої моделі полягає в тому, що орендар може безболісно змінити місто або навіть країну, якщо знайде кращі перспективи роботи чи зрозуміє, що життя в іншому регіоні простіше й дешевше. Водночас зростання оренди ще більше підвищує ціни у найпопулярніших локаціях. Традиційно дорогі міста — Київ, Львів, Одеса — стають іще менш доступними для студентів, молодих фахівців і родин, які не можуть собі дозволити високі орендні ставки.

На цьому тлі забудовники намагаються зацікавити покупців усілякими акціями: короткостроковими розстрочками без відсотків, знижками на перші метри, «подарунковими» паркінгами чи гнучкішими умовами договору. Дехто робить ставку на підвищений комфорт та «зелені» технології: пропонує житло з енергозберігальними системами, розвиненою внутрішньою інфраструктурою, коворкінг-зонами та дитячими кімнатами. Так забудовники намагаються вирізнитися на ринку й дати людям додаткові аргументи на користь придбання нового житла.

Сегмент елітної нерухомості почувається трохи впевненіше, адже його цільова аудиторія — забезпечені люди, які готові інвестувати з розрахунком на тривалу перспективу. Але й тут існують ризики: якщо ситуація в країні не покращиться, навіть заможні покупці можуть надати перевагу закордонним варіантам. Це стосується й інвесторів, які раніше придбали б кілька квартир для здавання в оренду, а тепер придивляються до Польщі, Болгарії чи країн Балтії, вважаючи, що там їхні вкладення будуть надійнішими.

Чи може ринок відродитися: умови та перспективи

Попри песимістичні цифри та прогнози, не можна стверджувати, що ринок житла остаточно завмер. Традиційно попит на нерухомість в Україні циклічний: періоди різкого спаду змінюються фазами зростання. Потенційні покупці все ще існують — це ті, хто гостро потребує розширення житлової площі (наприклад, сім’ї з дітьми) або втомився переплачувати за оренду. Щойно в країні з’являться стійкі сигнали економічної, політичної та фінансової стабільності, люди почнуть активніше замислюватися про купівлю власного будинку чи квартири.

Іпотечні програми з державною підтримкою також можуть стати важливим чинником оживлення ринку. Якщо уряд зважиться на масштабну допомогу у вигляді компенсації відсоткових ставок, субсидій на перший внесок чи зниження податку на нерухомість, це здатне підштовхнути багатьох до придбання житла. Та наразі ці програми обмежені й подекуди супроводжуються бюрократичними складнощами, тож їхній вплив лишається точковим.

Незважаючи на підвищену обережність населення, забудовники не сидять склавши руки. Деякі компанії вбачають сенс у ретельнішому плануванні своїх проєктів, приділяючи увагу енергозаощадженню, зручному розташуванню та створенню локальної інфраструктури: парків, дитячих садків, торговельних зон безпосередньо у житлових комплексах. Таке «житло майбутнього», навіть якщо воно дорожче на початку, часто виявляється затребуваним, адже покупець розуміє вигоду вкладень у довгостроковій перспективі.

Коли затяжні кризи завершуються, ринок нерухомості зазвичай отримує додатковий імпульс до розвитку. Інвестори повертаються, девелопери активніше будують, люди охочіше купують. Залишається питання, чи станеться це в найближчі роки, чи доведеться чекати стабільніших часів. Ключову роль тут відіграє завершення воєнних дій: щойно знижується напруга на фронті й зростає впевненість, що активні бойові зіткнення не відновляться, іноземні партнери переглядають інвестиційні плани, а внутрішні покупці зважуються витрачати заощадження.

Підсумки та можливі напрями розвитку

Отже, лише 12% українців бачать себе новими власниками житлової нерухомості у 2025 році — ця цифра відображає глибину недовіри й тривожності, пов’язаних із воєнними та економічними факторами. Песимізм посилюють високі іпотечні ставки, валютні коливання, зростання цін на будматеріали й загальне відчуття, що ринок «не у формі».

Утім, історія нерухомості рясніє прикладами, коли після періодів спаду наставав відчутний підйом. Так може статися й тепер: за умови стабілізації ситуації в країні будівництво й купівля житла знову стануть надійними інструментами для покращення якості життя та збереження капіталу. Адже люди не перестали мріяти про власний будинок — вони лише чекають безпечніших і розумніших умов.

Майбутнє ринку нерухомості залежатиме від того, наскільки швидко всі учасники процесу — держава, банки, забудовники, інвестори — зможуть виробити спільну стратегію та дати покупцям зрозумілі гарантії. Спад попиту — не вічний, але щоб вивести людей зі стану вичікування, потрібні нові підходи: доступна іпотека, прозора політика у сфері будівництва й реальні гарантії безпеки вкладень. Якщо всі ці чинники зійдуться в одній точці, ринок житла неодмінно пожвавиться, а вкрадена кризою впевненість повернеться до тих, хто давно планував придбати власні квадратні метри.